Нобелівські лавреати - 2023.

 

НОБЕЛІВСЬКІ ПРЕМІЇ 2023 РОКУ: фізика та хімія.

#4ФІЗИКА: АТОМ ІЗСЕРЕДИНИ ТА «СВЯТИЙ ГРААЛЬ»

У цій номінації жінки знову продовжують нас дивувати, оскільки жінка-фізик — явище винятково рідкісне. У 2023 році шведський професор з Лундського університету Анн Л’Юйє стала п’ятою за рахунком жінкою, яка отримала Нобелівську премію з фізики. І третьою жінкою-лауреатом за останні п’ять років.

До присудження їй премії професор ядерної фізики поставилася майже байдуже, з нордичною витримкою. Представники Шведської королівської академії наук майже добу намагалися їй додзвонитися, аби повідомити радісну новину, і все марно!

По-перше, Анн — дуже зайнята жінка, тому принципово не відповідає на дзвінки з незнайомих номерів телефонів. По-друге, ці дзвінки чомусь припадали переважно на той час, коли вона читала студентам лекції. Взяти слухавку — означає зупинити заняття та завадити учням вивчати фізику!

Втім, у перерві між лекціями Л’Юйє таки вирішила з’ясувати особистість «телефонного маніяка». Чемно вислухала інформацію від Нобелівського комітету, сказала «Спасибі!» і спокійно, без особливих емоцій, вирушила в аудиторію викладати, доки не закінчився робочий день.

Подумаєш! Тут улюблені студенти та улюблена фізика, а там — лише якась Нобелівська премія. Ба більше — отримала її Анн Л’Юйє не одноосібно, а в компанії з двома чоловіками — П’єром Агостіні (Університет Огайо, США) та Ференцем Краузом (Інститут Макса Планка, Німеччина). Останній, до речі, передав свою частину премії на підтримку України проти російської агресії.

Усі троє лауреатів ще 2001 року незалежно один від одного провели успішні експерименти, які заклали основу цілого нового наукового напряму — аттосекундної фізики. Розроблена ними технологія надкоротких лазерних імпульсів дозволила вченим створити своєрідну відеокамеру для запису того, що відбувається всередині атома.

Анн Л’Юйє назвала електронний перехід «Святим Граалем» фізики. Якщо науковці зможуть контролювати початковий час молекулярної реакції, то в майбутньому матимуть можливість контролювати й самі реакції.

 

#5ХІМІЯ: У ТРЬОХ «НОБЕЛЯХ» ЗАПЛУТАЛИСЯ, НІБИ У ТРЬОХ СОСНАХ

Нобелівську премію з хімії 2023 року присуджено американцям Мунгі Бавенді та Луїсу Брюсу, а також росіянину Олексію Єкімову — за відкриття та синтез квантових точок, які можуть прискорювати хімічні реакції. Крім того, відкриття можна використовувати в медицині при видаленні пухлинної тканини.

Вручення цієї премії не обійшлося без курйозу… Справа в тому, що внутрішня кухня Нобелівської премії, мотиви та логіка визначення номінантів перебувають під грифом «цілком таємно». Ніхто не має права розголошувати список номінантів і свою мотивацію принаймні протягом 50 років після присудження премії.

Звідси виникає інтрига, яка породила довкола Нобелівської премії цілу букмекерську індустрію. Однак цього року робити ставки на прізвища номінантів з хімії було справою безглуздою — трапився прикрий витік, і широкому загалу імена Бавенді, Брюса та Єкімова стали відомими задовго до офіційного оголошення Нобелівського комітету.

Одразу після цього представники Академії наук повідомили, що рішення про цьогорічну премію з хімії ще не ухвалене. Але так чи інакше «сюрпризу» все одно не вийшло — на нагородженні всі почули три вже знайомі прізвища.

Хто ж такі ці «нобелі», в яких, як у трьох соснах, примудрився заплутатися Нобелівський комітет? Прізвище Олексія Єкімова котрий день не сходить зі сторінок російських видань та стрічок новин. Ще б пак, адже це доказ того, що російська наука все ж таки чогось варта.

Російський хімік, незважаючи на всі санкції та антиросійську політику Заходу, таки прорвався до Нобелівської премії: ось вона — перемога над західною демократією! Однак у цій бочці перемоги є одна маленька, проте суттєва ложка дьогтю: Єкімов з 1999 року, тобто майже чверть століття, живе та працює у США, де, власне, і робить свої відкриття.

У другого «нобеля», Луїса Юджина Брюса, теж є свій примітний факт у біографії: він — справжнісінький гардемарин! Закінчивши Університет Райсу, він пішов служити на флот. Згодом, отримавши докторський ступінь у Колумбійському, знову повернувся туди як лейтенант і продовжив свою наукову кар’єру в Дослідницькій лабораторії ВМС США у Вашингтоні.

Але відкриття квантових точок «морський хімік» зробив лише тоді, коли остаточно залишив лави американської армії. Мабуть, стройовий крок та науковий експеримент, якщо й сумісні, то до певних меж.

Проте, мабуть, найколоритнішим видається третій «нобель» — Мунгі Бавенді. Точніше, навіть не так він, як історія його сім’ї. Він є сином туніського математика Мохаммеда Салаха Бавенді, який закінчив бакалаврат у Сорбонні на стипендію уряду, що зажадав, аби після закінчення навчання Бавенді повернувся до Тунісу і став шкільним учителем.

Відпустили його назад до Франції насилу після численних клопотань одного з найбільших математиків сучасності — француза Лорана-Моїза Шварца, який високо цінував талант Мохаммеда.

В Університеті Париж-південь тато майбутнього нобелівського лауреата закінчив аспірантуру, захистив дисертацію, здобув докторський ступінь і, як чесна людина, вдруге повернувся до Тунісу, щоби стати доцентом у Туніському університеті. Однак «дуже розумному» Мохаммеду через заздрощі чинили так багато адміністративних перешкод, що він, зрештою, змушений був втекти до США — подалі від неласкавої батьківщини.

Якби свого часу Лоран-Моїз Шварц не відіграв вирішальну роль у долі родини Бавенді, світ ніколи не побачив би ані нобелівського лауреата Мунгі, ані квантових точок. Можливо, ситуація з Мохаммедом чимось нагадала Шварцеві свою власну долю.

Йому, єврею, який все життя дотримувався троцькістських поглядів, довелося ховатися і змінювати свою особистість після того, як нацистська Німеччина захопила Францію.

 

Нобелівську премію з хімії 2023 року присуджено американцям Мунгі Бавенді та Луїсу Брюсу, а також росіянину Олексію Єкімову — за відкриття та синтез квантових точок, які можуть прискорювати хімічні реакції. Крім того, відкриття можна використовувати в медицині при видаленні пухлинної тканини.

Вручення цієї премії не обійшлося без курйозу… Справа в тому, що внутрішня кухня Нобелівської премії, мотиви та логіка визначення номінантів перебувають під грифом «цілком таємно». Ніхто не має права розголошувати список номінантів і свою мотивацію принаймні протягом 50 років після присудження премії.

Звідси виникає інтрига, яка породила довкола Нобелівської премії цілу букмекерську індустрію. Однак цього року робити ставки на прізвища номінантів з хімії було справою безглуздою — трапився прикрий витік, і широкому загалу імена Бавенді, Брюса та Єкімова стали відомими задовго до офіційного оголошення Нобелівського комітету.

Одразу після цього представники Академії наук повідомили, що рішення про цьогорічну премію з хімії ще не ухвалене. Але так чи інакше «сюрпризу» все одно не вийшло — на нагородженні всі почули три вже знайомі прізвища.

Хто ж такі ці «нобелі», в яких, як у трьох соснах, примудрився заплутатися Нобелівський комітет? Прізвище Олексія Єкімова котрий день не сходить зі сторінок російських видань та стрічок новин. Ще б пак, адже це доказ того, що російська наука все ж таки чогось варта.

Російський хімік, незважаючи на всі санкції та антиросійську політику Заходу, таки прорвався до Нобелівської премії: ось вона — перемога над західною демократією! Однак у цій бочці перемоги є одна маленька, проте суттєва ложка дьогтю: Єкімов з 1999 року, тобто майже чверть століття, живе та працює у США, де, власне, і робить свої відкриття.

У другого «нобеля», Луїса Юджина Брюса, теж є свій примітний факт у біографії: він — справжнісінький гардемарин! Закінчивши Університет Райсу, він пішов служити на флот. Згодом, отримавши докторський ступінь у Колумбійському, знову повернувся туди як лейтенант і продовжив свою наукову кар’єру в Дослідницькій лабораторії ВМС США у Вашингтоні.

Але відкриття квантових точок «морський хімік» зробив лише тоді, коли остаточно залишив лави американської армії. Мабуть, стройовий крок та науковий експеримент, якщо й сумісні, то до певних меж.

Проте, мабуть, найколоритнішим видається третій «нобель» — Мунгі Бавенді. Точніше, навіть не так він, як історія його сім’ї. Він є сином туніського математика Мохаммеда Салаха Бавенді, який закінчив бакалаврат у Сорбонні на стипендію уряду, що зажадав, аби після закінчення навчання Бавенді повернувся до Тунісу і став шкільним учителем.

Відпустили його назад до Франції насилу після численних клопотань одного з найбільших математиків сучасності — француза Лорана-Моїза Шварца, який високо цінував талант Мохаммеда.

В Університеті Париж-південь тато майбутнього нобелівського лауреата закінчив аспірантуру, захистив дисертацію, здобув докторський ступінь і, як чесна людина, вдруге повернувся до Тунісу, щоби стати доцентом у Туніському університеті. Однак «дуже розумному» Мохаммеду через заздрощі чинили так багато адміністративних перешкод, що він, зрештою, змушений був втекти до США — подалі від неласкавої батьківщини.

Якби свого часу Лоран-Моїз Шварц не відіграв вирішальну роль у долі родини Бавенді, світ ніколи не побачив би ані нобелівського лауреата Мунгі, ані квантових точок. Можливо, ситуація з Мохаммедом чимось нагадала Шварцеві свою власну долю.

Йому, єврею, який все життя дотримувався троцькістських поглядів, довелося ховатися і змінювати свою особистість після того, як нацистська Німеччина захопила Францію.

 

Джерело інформації: клуб друзів Huxleў