Добрі газди: лікарськи рослини на вашому подвір`ї.

 Кульбаба лікарська — більше, ніж просто бур’ян

Кульбаба лікарська — особисто для мене передвісник тепла та сонячного літа. Квітка кольору радості та сонця, що встигає помилувати око однією з перших. Ця прадавня рослина (знайдені у Європі рештки сягають льодовикового та міжльодовикового періодів) невибаглива, смачна, корисна, нешкідлива для ґрунтів та екосистем, на відміну від деяких видів бур’янів. Досить давно використовується в традиційній медицині Європи, Північної Америки та Китаю. Про лікувальні властивості кульбаби і піде мова в цій статті.


Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale) — багаторічний бур’ян родини Айстрових висотою від 5 до 50 см, що має довгий стрижневий корінь, який є цінною лікарською часткою рослини.

Кульбаба лікарська – хімічний склад і користь

Молочний сік кульбаби

Молочний сік кульбаби лікарської можна віднести до розряду самих цілющих, тонізуючих і зміцнювальних засобів, які може запропонувати нам природа. Він містить гіркі глікозиди тараксацин і тараксацерин, смолисті речовини, віск, каучук. Його використовують зовнішньо, щоб позбутися бородавок та при сухій екземі шкіри.

Сік кульбаби у народній медицині закапують в очі для лікування трахоми та кон’юнктивітів. Він також може заспокоїти шкіру та нейтралізувати отруту після укусів комах.

Сік  усієї рослини вживають всередину, щоб нейтралізувати надмірну кислотність та нормалізувати кислотно-лужний баланс ШКТ. П’ють свіжий сік кульбаби з коренів і листя рослини в суміші з соком моркви та листків ріпи, щоб побороти захворювання опорно-рухового апарату та для підвищення міцності зубів, ясен та кісток.

Молоде листя кульбаби

У кулінарії використовують молоде листя кульбаби, що містить аскорбінову кислоту (50-70 мг/100 г), каротин (6-8 мг/100 г), альфа-токоферол, солі кальцію та фосфору. Серед іншого до складу входить нікотинова кислота, залізо, марганець, флавоноїдні глікозиди. У лікарських дозуваннях листя та коріння молодої рослини вживають як препарат, що збуджує апетит, як сечогінний та відхаркувальний засоби.

Коріння кульбаби

Коріння кульбаби використовується у науковій та народній медицині, а також для приготування напоїв. Воно містить трипертенові з’єднання, Р-ситостерин, сігмастерин, холін, нікотинову кислоту, яблучну кислоту (2 %), нікотинамід, гіркі й дубильні речовини, цукор, вітаміни, смоли, віск, каучук (до 3 %), білки (5 %) та інулін до 24 % (восени вміст інуліну наближається до 40 %, навесні зменшується до 2 %).

Полісахарид інулін не засвоюється людським організмом, але є необхідним для функціонування органів травлення. Цей полісахарид при просмажуванні коренів перетворюється на цукор, що дає злегка солодкуватий присмак напоям, які з нього готують.

Свіжі корені кульбаби використовують для збудження апетиту і покращення травлення, секреторної й моторної діяльності шлунку і кишківника та для підвищення жовчовиділення і секреції травних залоз.

Квіти кульбаби лікарської

Квітка кульбаби повна флавоноїдів і поліфенолів. Окрім кулінарного (з пелюсток виходять смачні джеми та варення) використання квітки застосовують при лікуванні ревматизму, гіпертонії та безсонні.

Що лікує кульбаба?

Кульбаба лікарська може допомогти при захворюваннях печінки, токсикозах, каменях у жовчному міхурі і нирках, а також є хорошим помічником при атеросклерозі та запальних захворюваннях нирок.

Сечогінні властивості кульбаби, які, як вважають, є результатом високого вмісту калію в рослині, відомі здавна. Так, листя цієї рослини використовувалися як сечогінне в традиційній китайській медицині протягом приблизно 2000 років, а у французькій мові існує ще одна назва кульбаби — ‘pissenlit’, такий собі колоритний опис діуретичної дії рослини на організм.

Як монопрепарат, так і у складних зборах з іншими жовчогінними засобами кульбабу застосовують при холециститах, гепатохолециститах, анацидних гастритах, ускладнених патологіями гепатобіліарної системи і хронічними запорами.

Було б дуже несправедливим залишити поза увагою косметичні властивості кульбаби. Вона — просто невичерпне джерело необхідних корисних речовин для шкіри та волосся. Спектр послуг «косметолога» кульбаби — це підвищення тонусу, розгладження дрібних зморшків, пом’якшення та відбілювання шкіри обличчя. Також вона дієво лікує висипання, акне та пігментні плями, має здатність зміцнювати та оздоровлювати волосся.




Збір сировини кульбаби лікарської

Листя кульбаби лікарської збирають до початку цвітіння. У рослин, що находилися в затінку, листя світліше та має менше гіркоти.

Корені кульбаби як лікарську сировину збирають або ранньою весною наприкінці квітня, або восени (кінець вересня), підкопуючи на глибину 20-30 см (довжина кореня може сягати 60 см).

Викопані корені очищують від землі та бруду, промивають у прохолодній воді та обрізають надземні частини. Великі — розрізають на частки.

Далі підготовленому корінню дають декілька днів підв’ялитися, допоки не перестануть виділяти сік, потім висушують при температурі 50 градусів та постійному провітрюванні.

Подальша обробка сировини залежить від майбутнього використання: для отримання «кави» їх дрібно перемелюють та «просмажуть» у духовці, розігрітій до 150 градусів впродовж 15 хвилин до потемніння (від золотистого до світло-коричневого кольору).

Зберігають такий порошок в скляній банці в сухому темному місці. Придатність до споживання зберігається до 5 років (сухе темне та прохолодне приміщення).

Листя кульбаби теж можна висушувати у подібний спосіб: дати день зів’янути та не щільно розклавши вентилювати теплим сухим повітрям. Їх можна заварювати як корисний чай з кульбаби.

Джерело інформації: інтернет-видання Зелена садиба









Коментарі

Популярні публікації