Книга місяця

      Після виходу на пенсію легендарний керівник «Дженерал електрик» Джек Велч вирішив поспілкуватися з менеджерами з усього світу. Під час конференцій у різних країнах — від Мексики до Китаю — десятки тисяч керівників атакували його запитаннями. Як звільнити працівницю, яка усім подобається, але погано виконує роботу? Відповідь на яке одне запитання під час співбесіди може найкраще охарактеризувати кандидата? Як отримати підвищення? Чому варто по-різному винагороджувати людей на однакових посадах?

   Відповіді Джека Велча, а також реальні історії про його правильні рішення й помилки лягли в основу книжки «Переможець», яку він написав у співавторстві з дружиною Сьюзі Велч.

  Українською книга вийшла у видавництві «Наш Формат».   Уривок з неї:

’’Одного дня ви станете лідером. У понеділок ви робите звичні справи, насолоджуєтеся роботою, працюєте над проектом, жартуєте з колегами про життя та роботу, а також пліткуєте про те, яким пришелепкуватим буває керівництво. У вівторок ви самі стаєте цим керівництвом. І ось ви вже бос.

Несподівано все здається інакшим. Лідерство вимагає певної поведінки та ставлення, і для багатьох людей — це дебют у їхній роботі.

До того, як ви станете лідером, ваш успіх полягає в саморозвитку. Коли ви стаєте лідером, успіх полягає в розвитку інших.

Безперечно, існує чимало способів стати лідером.

Особисто я можу назвати вісім. Це радше спосіб правильного управління.

1.  Лідери невпинно вдосконалюють свою команду, використовуючи кожну зустріч як можливість оцінити, навчити працівників та сформувати в них упевненість у собі.

2.  Лідери повинні переконатись у тому, що люди не лише розуміють їхні погляди, а й живуть ними.

3.    Лідери ставлять себе на місце кожного працівника, поширюючи позитивну енергію та оптимізм.

4.    Лідери встановлюють довіру і відвертість, прозорість і повагу.

5.  Лідери мають сміливість ухвалювати непопулярні рішення і довіряють своїй інтуїції.

6.   Лідери досліджують та випробовують, проявляючи при цьому допитливість зі скептицизмом, щоб переконатись у тому, що на їхні запитання відповідають діями.

7.    Лідери надихають на ризик і навчають власним прикладом.

8.    Лідери тріумфують.”

Отже, приходь до нас, читай книгу і стань лідером!

Рекомендуємо ознайомитися з краєзнавчим атласом-довідником "Заповідні перлини Буковини", що нещодавно вийшов  у видавництві "Друк Арт".
       У колективній монографії узагальнено інформацію про території та об`єкти природно-заповідного фонду Чернівецької області: національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічний сад, дендрологічні парки і парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.
       Книга буде цікавою співробітникам наукових і природоохоронних установ, лісівникам, працівникам сільського господарства, представникам органів державної влади, студентам, учням, громадським екологічним організаціям, туризмознавцям, екскурсоводам.

  Як стати економічно успішним і жити в світі, де інші люди також досягають успіху? Насамперед - прочитати цю книгу: можливо, ти знайдеш тут відповіді на деякі запитання. Але пам'ятай: поставити найголовніші питання і дати відповіді можеш тільки ти. 

    У цій книжці ви дізнаєтеся про еволюцію економічних поглядів і найсучасніші підходи ХХI століття. Написано так, щоб бути цікавою економісту і зрозумілою неекономісту.

   Світ бізнесу раз у раз народжує чудові взірці. За кожним із них стоять не менш видатні люди зі своїми принципами і підходами. У них є чому повчитися, хоча напевно неможливо скопіювати їх універсальний рецепт.

    Так,  правилами життя Генрі Форда є:

"Кожен, хто перестає вчитися, старіє, - не важливо, в 20 або 80 років, - а будь-хто інший, хто продовжує вчитися, залишається молодим, найголовніше в житті - це зберегти мозок молодим.

Якби я робив тільки те, що хочуть від мене люди, вони б досі їздили на каретах.

Здається, всі шукали найкоротшого шляху до грошей і при цьому  обходили найпряміший - той. що веде через працю." 

22.04.24.

ЕКОНОМІКА ДОБРА І ЗЛА: як змусити диявола приносити користь

Здавалося б, економіка — це про цифри. Багато хто з нас переконаний, що звична нам економічна поведінка лежить по той бік добра і зла. Але видатний економіст Томаш Седлачек спробував довести зворотне.

У книзі «Економіка добра і зла» він наголосив, що багато сучасних ідей було народжено вже на зорі цивілізації. На його думку, економіка зайнята не генерацією матеріальних благ та зростанням продуктивності праці, а саме питаннями добра і зла. Давайте разом поміркуємо про це, відштовхнувшись від ідей Седлачека.

 

БІЗНЕСМЕНИ ДАВНИНИ

 

«Епос про Гільгамеша» — перший літературний твір у світі. Принаймні, нічого давнішого до нас не дійшло. Понад 4000 тисяч років тому народи стародавньої Месопотамії — шумери, аккадці, ассірійці, вавилоняни — замислювалися над речами, що хвилюють людство й донині: над добром і злом, коханням і дружбою, безсмертям і посмертною славою.

Сучасному Homo economicus, зацикленому на раціональному економічному змісті будь-якої діяльності, здається, що стародавні люди геть не розумілися на економіці. Звідки взятися економічному мисленню, якщо свідомість скута путами релігії та міфу? Насправді економіка почалася аж ніяк не з Адама Сміта і навіть не з давньогрецького філософа Ксенофонта, який, власне, і винайшов це чудове слово — «економіка».

Відомий економічний історик Ніл Фергюсон справедливо стверджує, що автори стародавніх текстів були зовсім не поетами і філософами, а бізнесменами. Причому, якщо уважно придивитися, це стосується не лише глиняних табличок, які фіксували показники стародавнього храмового господарства.

 

«ШУМЕРСЬКИЙ СТІВ ДЖОБС»

 

Задовго до «поведінкової економіки» Даніеля Канемана «Епос про Гільгамеша» говорить нам про роль у споживанні не лише фізичних стимулів, а й уявлень та мотивацій. Саме в містах-державах Стародавньої Месопотамії слід шукати витоки таких понять, як ринок, максимізація ефективності, поділ праці, природні ресурси тощо.

Правитель Урука Гільгамеш виступає на початку епосу в ролі видатного візіонера, який чимось нагадує Стіва Джобса, що, як відомо, мав нестерпний характер і нерідко принижував своїх співробітників. Обидва ставили великі цілі, але при цьому були жорстокими і несправедливими до оточуючих. Тим, чим для Джобса був айфон, для Гільгамеша було будівництво грандіозної міської стіни. Якщо робота для вас більш пріоритетна, ніж сім’я, ви «типовий Гільгамеш».

Він вважав, що сім’я заважає роботі. Тому, намагаючись домогтися максимальної продуктивності праці, обмежував спілкування працівників із дружинами, матерями та дітьми. Практично це перша версія Homo economicus, «людини-робота», життя якої має бути підпорядковане виключно раціональним економічним цілям.

 

ЕНЕРГІЯ ДРУЖБИ, ЩО ТРАНСФОРМУЄ

 

Гільгамеш був не лише предтечею ідей Платона про ідеальну державу, а й дистопій «Який чудесний світ новий!» О. Хакслі та «1984» Дж. Орвелла. Власне, неокласична економіка з її підходом до результату людської праці як до «чистої функції» з того ж розряду. Але у випадку з Гільгамешем життя та боги все розставили на свої місця.

Через молитви шумерських робітників, які скаржилися на ігнорування начальством їхніх природних емоційних потреб, боги послали Гільгамешу противника — дикуна Енкіду. Та коли стало зрозуміло, що за фізичною силою й амбіціями вони рівні один одному, між ними виникла дружба.

Почуття, яке ламає раціональне уявлення про співпрацю як колективну дію заради матеріального результату. Дружба абсолютно непродуктивна. Але вона здатна змінювати особистість людини і навіть вигляд цілого суспільства. Друзі здійснюють вчинки, що були не до снаги одинакові.

 

ДЕСАКРАЛІЗАЦІЯ ПРИРОДИ. З ДИКУНА — У СПОЖИВАЧІ

 

Гільгамеш і Енкіду наважилися на боротьбу з демоном Хумбабою, що охороняє кедровий ліс. Це серйозний економічний акт, оскільки дефіцитна деревина в Месопотамії дорожча за золото. Важливий нюанс: вирубка лісу — це до того ж богоборчий акт, адже кедровий гай священний, а вбитого Хумбабу поставили на своє робоче місце не хто-небудь, а боги.

Природа більше не є святинею, відтепер вона — економічний ресурс. Але, щоб перетворити табуйоване священне дерево на будівельний матеріал, потрібно було мати підприємницьке мислення та неймовірну відвагу! Дружба надає обом героям невластиві їм раніше якості.

 Гільгамеш отримує свого роду animal spirits — тваринну енергію Енкіду. Ту саму життєрадісність, що спрямовує поведінку людини, про яку писав Джон Кейнс у «Загальній теорії зайнятості, відсотка і грошей» (1936 р.).

У свою чергу, звірине альтер его Гільгамеша, Енкіду, з дикуна перетворюється на споживача благ міської цивілізації. Можна сказати, що блудниця Шамхат, яка спокусила його, стала першим в історії людства директором з маркетингу, який уперше здогадався використати секс у рекламних цілях.

 

МАРКЕТИНГ ПО-ШУМЕРСЬКОМУ. ПРИБОРКУВАННЯ ЗЛА

 

Шамхат створила неіснуючий раніше споживчий попит на нові товари і спосіб життя. Адже спочатку Енкіду не розумів цінності благ цивілізації. Як уособлення нецивілізованого зла і послідовний «антиринковик», він знищував плоди економічної діяльності Урука.

За деякої частки фантазії в історії олюднення Енкіду можна угледіти паралель з однією з головних схем економічної теорії — зародженням принципу невидимої руки ринку. Іноді зло вигідніше запрягти в плуг, ніж воювати з ним. Це зрозуміли ще в Стародавньому Шумері. Пізніше святий Прокопій оратиме поле на «прирученій» рисі. А Гете у «Фаусті» оповідатиме про силу, що «вічно хоче зла і вічно творить благо».

Присутність фаустіанського початка в сучасній економічній системі відзначив американський філософ Майкл Новак у своїй книжці «Дух демократичного капіталізму» (1982 р.). На відміну від поборників альтернативних систем, прихильники капіталізму зрозуміли, що зло глибоко проникло в людську природу, і вирішили використовувати енергію гріха, а не боротися з ним.

В Адама Сміта ця ідея трансформувалася у відому притчу про м’ясника, який, потураючи своєму егоїзму, приносить суспільну користь.

 

ГІЛЬГАМЕШ ПРОТИ АВСТРІЙСЬКОЇ ШКОЛИ

 

«Епосу про Гільгамеша» знайома й ідея гедонізму, яку Австрійська економічна школа вважає основою економічної поведінки. Карл Менгер або Людвіг фон Мізес вважають, що будь-який Homo economicus завжди прагне до максимізації задоволення. Проте Гільгамеш з їхньою думкою б не погодився. Коли помста богів призвела до загибелі улюбленого друга, правитель зрозумів, що єдине, за що варто боротися, — це безсмертя. Ні земна слава, ні подвиги більше не захоплюють його.

Німфа Сідурі, вказуючи герою на безглуздість цілей, пропонує гедоністичний вибір: «Ти ж, Гільгамеше, насичуй шлунок, вдень і вночі нехай будеш ти веселий, свято справляй щоденно, вдень і вночі грай і танцюй ти! Світлий нехай буде твій одяг, волосся чисте, водою омивайся. Дивись, як дитя твою руку тримає, своїми обіймами втішай подругу — тільки в цьому справа людини!»

Але Гільгамеш відкидає очевидну для Австрійської школи економічну максиму. Його цікавить не максимізація земних благ, а максимізація терміну життя.

 

НЕВМИРУЩІ АРХЕТИПИ

 

На жаль, правителю Урука так і не вдалося знайти безсмертя — квітку, яка гарантувала таку можливість, викрав підступний змій. Та все ж Гільгамеш знайшов його в іншій формі — ми досі захоплюємося розповіддю про його героїчну дружбу з Енкіду.

В епосі ми виявляємо архетипи, які живуть у нас і сьогодні. Зокрема й ті, що визначають нашу економічну поведінку. Поставлені історією про Гільгамеша питання, на новому технологічному витку виявляються надзвичайно актуальними. Наприклад, ідея про те, що гуманізм заважає ефективності, як і раніше, представляє людей роботоподібними істотами. З часів Гільгамеша ми є свідками й учасниками великої драми емансипації людини від природи.

Дедалі більше ми віддаляємося від природного стану, але наші бажання контролю, свободи та задоволень стають дедалі ненаситнішими. Водночас стародавній епос вказує нам правильний напрямок руху — шлях реставрації живої особистості. Через дружбу, любов, служіння людям, прагнення до ідеалу, що лежить за межами цього світу. А іноді — за межами людських можливостей.

Джерело інформації: www.huxley.media