#спробуйчитати
ПОЛЮВАННЯ ЗА АНОМАЛІЯМИ: як теорії змови та НЛО впливають на нас
Ви вірите у прибульців, привидів, снігових людей і в те, що уряди приховують від вас правду? А ім’я Чарльз Форт вам про щось говорить? Якими б не були ваші відповіді на ці запитання, непогано було б для початку зрозуміти: коли й чому людство охопила загадкова пристрасть до полювання за аномаліями?
У цьому нам допоможе історик культури Джошуа Блю Бухс, який багато років співпрацює з видавництвом Чиказького університету. Зовсім нещодавно світ побачила його нова книга «Думайте про нові світи: Культурна історія Чарльза Форта і його послідовників». Для наших читачів ми спробували викласти основний зміст цієї захопливої оповіді.
ЕКСПЕРТИ БРЕШУТЬ, А ФАКТИ НІЧОГО НЕ ДОВОДЯТЬ
Уберезні поточного року спеціальна команда Міністерства оборони США провела аналіз даних про існування розумного життя за межами земної кулі. Автори дослідження дійшли висновку: немає жодних доказів існування інопланетних цивілізацій.
Принаймні, уряд США з інопланетним життям у контакт ніколи не входив. Але чи можуть подібні офіційні заяви переконати величезну кількість тих людей, які щиро впевнені, що прибульці відвідували і продовжують відвідувати нашу планету? Навряд чи. Радше вони запідозрять Міністерство оборони США в навмисній брехні.
Віра в інопланетних прибульців невигубна. І вона підживлюється дедалі новими й новими «показаннями свідків» про зустрічі з НЛО — непізнаними літаючими об’єктами. Наявність цих «фактів» в інформаційному просторі не можуть ігнорувати навіть військові.
У своєму звіті Міністерство оборони змушене з жалем визнати, що нічого з цим вдіяти не може — довгий список телепередач, книжок, фільмів та інтернет-контенту на тему інопланетян дедалі більше зміцнює віру людей у їхнє існування. І відсутність реальних наукових доказів цього їх не надто хвилює.
ПРИБУЛЬЦІ ЯК ЧИННИК РЕАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
Якщо подивитися на НЛО як на культурне явище, то ми виявимо, що про них люди знали або здогадувалися не завжди. Активно заговорили про НЛО приблизно в 1940-х роках минулого століття. Відтоді інтерес до них то розпалювався, то згасав, поки не відродився з новою силою вже на початку XXI століття.
Благодатним ґрунтом для цього відродження став ширший культурний контекст, у якому набули надзвичайної популярності різноманітні теорії змов. У підсумку ефемерна тема прибульців обросла культурно-політичною плоттю й стала настільки актуальною, що ігнорувати її більше не могли навіть державні інституції.
Зокрема, торік у Конгресі США відбулася ціла серія слухань, під час яких проблема інопланетян і НЛО обговорювалася як цілком реальна. У те, що для масової аудиторії прибульці поступово стають реальнішими, ніж мешканці сусіднього кварталу, величезний внесок роблять сучасні засоби масової інформації.
З їхньої легкої руки сценарії, які раніше були надбанням виключно фантастичної літератури, перетворюються на емпіричний факт. Наприклад, їх переконує в цьому телеканал History, який зібрав в одному документальному фільмі всі передбачувані аномалії, які науковці нібито не можуть пояснити.
Висновок із фільму простий: у аномалій є єдине несуперечливе пояснення — інопланетяни!
«ПАРАНОРМАЛЬНИЙ ФРОЙД»
Такі «пояснення» можна затаврувати як псевдонаукові, але це не допоможе нам збагнути природу цього культурного явища. Щоб зробити це, необхідно звернутися до основоположника «науки» про паранормальні явища. Саме його слідами, свідомо чи несвідомо, йдуть усі сучасні автори, які спеціалізуються на різного роду аномаліях.
Чарльз Форт (1874–1932) був противником релігії та науки одночасно, оскільки вони відкидали магічний принцип світоустрою. Реабілітувати магію мала винайдена ним дисципліна — інтермедіатизм. Існуючи в зазорі між фактом і фантазією, нова «наука» за життя автора не користувалася особливою популярністю.
І якби не участь у долі Форта його друга, письменника Теодора Драйзера, навряд чи він став би для дослідників паранормальних явищ культовою постаттю — приблизно такою самою, як Фройд для психоаналітиків. Літературними талантами Форт не володів, любов’ю видавництв і великими гонорарами похвалитися не міг.
Крім дружини, його багаторічними вірними супутниками були злидні, відчай та алкоголізм. Достаток з’явився в житті Форта тільки тоді, коли почали послідовно вмирати його родичі, залишаючи йому досить пристойну спадщину.
МИСЛИВЕЦЬ ЗА АНОМАЛІЯМИ
Людиною Чарльз був, м’яко кажучи, дивною. У дитинстві мріяв убити батька, заможного бакалійника, який виявляв страшенну жорстокість до своїх синів. Під час сухого закону Форт сам варив удома пиво й самогон.
Він винайшов слово «телепортація», вигадав нову настільну гру з 400 шашками і грав у неї сам, бо більше ніхто не розумів її сенсу та правил. Коли з’явилися гроші, Форт ледь не щодня ходив у синематограф. Але головною його пристрастю була бібліотека. Щоправда, принципи бібліотечної каталогізації Чарльзу категорично не подобалися. Тому роки життя він витратив на те, щоб класифікувати інформацію по-своєму.
Його домашня колекція фактів налічувала десятки тисяч карток. Коли дружина після сварки спалила плоди його багаторічної праці, він почав усе заново. Психологи нерідко тлумачать пристрасть до колекціонування як психічне відхилення, хоча й досить невинне. У випадку з Фортом одержимість привела його до відкриття цілого класу явищ, котрі, як йому здавалося, не вписуються ні в наукову, ні в релігійну картину світу.
Добре хоч, що верифікація й достовірність даних Форта не цікавили. У результаті з-під пера Чарльза вийшли чотири книжки — «Книга проклятих», «Нові землі», «Ось!» і «Дикі таланти». Це чотирикнижжя — свого роду архетипний текст для всіх мисливців за аномаліями.
СВІТ, ПОЗБАВЛЕНИЙ МАГІЇ
Схильність Форта до складання серйозних звітів про дивні події шляхом сканування газет, журналів і наукових видань породила армію наслідувачів — фортіанців. І навіть цілий рух — фортіанство. Форт і його послідовники вважали й вважають, що наукова картина світу страждає неповнотою. Вона неповноцінна, оскільки вчені виключають з минулого і майбутнього людства все незрозуміле й магічне.
Таким чином, фортівські компіляції аномалій кидали виклик надто самовпевненому «всезнайству» науки. З кожної експедиції в бібліотеки й архіви Форт повертався з набором незрозумілих фактів — собаки, що говорять, криваві дощі, жаби, які падають із хмар, монстри з морських глибин, видіння в небесах…
Він брав усі ці непов’язані один з одним факти й об’єднував їх у книжки, де вони виявлялися ланками одного аномального ланцюга. Цей прийом нагадував комікси «Вірте чи ні», якими прославився сучасник Форта — художник і шоумен Роберт Лерой Ріплі.
Навіть якщо Форт і був позбавлений літературного таланту, то культурне чуття у нього було відмінне. Його книжки стали своєрідною культурною реакцією на виклики ХІХ і ХХ століть з їхніми індустріалізацією та секуляризацією, що, як здавалося багатьом, позбавили світ духовності та магії.
ГЕНІЙ ЧИ БОЖЕВІЛЬНИЙ?
Утім, сам Форт володів гумором не менш дивним, ніж галузь досліджень, якій він себе присвятив. Окультизм і спіритуалізм він відверто не схвалював. До руху фортіанства, який він сприймав не більше ніж маркетинговий хід, ставився насторожено. Сам себе вважав «не більшим фортіанцем, ніж, наприклад, лосем».
Недивно, що одні, як-от Теодор Драйзер, вважали його видатним інтелектуалом і невизнаним генієм, інші ж, як-от Герберт Веллс, божевільним. Один рецензент книги, написаної Фортом, сказав: «З п’яти осіб, що прочитають цю книгу, четверо збожеволіють». А як би ви поставилися до людини, яка стверджувала, що в неї близько 17 особистостей?
Форт запевняв, що реальність мінлива й непостійна. Тому людина має право на будь-які теорії, які вона вважає адекватними цій реальності. Наука — всього лише одна з можливих її інтерпретацій і, якщо судити з кількості аномалій, необов’язково є правильною.
Скептицизм щодо науки, який популяризував Форт, досі надихає мільйони тих, хто сумнівається, і багато хто з них, можливо, ніколи не й чули його імені. Фортіанство — динамічне культурне явище. У різні періоди воно було різним. Але базова настанова залишалася незмінною: у жодному разі не довіряти науці та заявам офіційних осіб, які маніпулюють реальною картиною світу щодо широкого спектра питань — від уфології до вакцинації.
МЕТОД ФОРТА
Однак конспірологічне мислення було не єдиним побічним продуктом руху. Форт винайшов дивовижний творчий принцип, який полягає у змішуванні «хибного» та «можливого». Цей метод дає змогу створювати нові бачення реальності, без яких неможливо уявити сучасну культуру.
Фортіанство дало поштовх розвитку наукової фантастики, авангардизму, сюрреалізму та іншим художнім практикам. Метод Форта взяв на озброєння письменник і актор Тіффані Тейєр, який 1931 року заснував у Нью-Йорку «Фортіанське товариство». Його першим президентом став Теодор Драйзер.
Товариство готувало звіти про незрозумілі аномалії, які видавалися такими, що виходять за горизонти сучасної науки. Однак і без Форта всім було очевидно, що жодна теорія не здатна пояснити все на світі раз і назавжди.
Коли накопичується багато аномалій, відбувається зміна наукової парадигми і виникає нова пояснювальна модель — так розвивається наука. Нез’ясовні явища об’єктивно існують. Але проблема в іншому — автори альтернативних теорій використовують їх як «задні двері», щоб дістатися до колективної свідомісті та культури.
ФОРТІАНСТВО: ЩЕ ОДНА СЕКТА?
Сьогодні популярну культуру складно уявити собі без фортіанства. Водночас воно несе певну небезпеку. Ще 1952 року її вперше відчув письменник і популяризатор науки Мартін Гарднер. У книжці «В ім’я науки» він представив фортіанців як типову релігійну секту з псевдонауковими теоріями в якості ідеологічної основи.
На думку Гарднера, у секти є низка характерних ознак. Фортіанець «вважає себе несправедливо переслідуваним і таким, що зазнає дискримінації», він прагне «зосередити свої атаки на найвидатніших науковцях та найстійкіших теоріях» і пише «складним жаргоном, у багатьох випадках використовуючи терміни й фрази, які він сам же й вигадав».
Усе це призвело до того, що в середині минулого століття фортіанці та вчені являли собою дві непримиренні спільноти. Уже тоді Гарднер пророкував появу безлічі людей, чиї теорії будуть фантастичними аж до божевілля: «Вони напишуть вражаючі книжки, прочитають лекції, що надихають, організують захопливі культи. У них можуть бути один або два мільйони послідовників. У будь-якому разі для нас і для суспільства буде добре, якщо ми будемо напоготові».
«ЗАЧАРОВАНЕ МИСЛЕННЯ»
Головна проблема, яку створив для нас Форт, — «зачароване мислення», яке дедалі більше опановує свідомість мас. У цьому типі мислення немає чіткої межі між наукою та псевдонаукою, між правдою і брехнею, між реальністю й вигадкою. Його закономірним підсумком стає крах довіри до всіх інституцій — від науки й медицини до політики та ЗМІ.
Фортіанство являє собою в сучасній культурі «конвеєр» із виробництва різноманітних теорій змов і впровадження їх у масову свідомість. Підриваючи авторитет експертів та експертних знань, вони замінюють його тотальним нігілізмом. Місце нормативної комунікації, що передбачає збирання доказів і аргументацію, посідає захопливе полювання за аномаліями. По суті, відбувається заміна наукового мислення ігровим.
У підсумку через століття після того, як Форт помножив на нуль сучасний йому сцієнтизм, ми стали свідками народження грандіозних теорій змови. Які, щоправда, на думку Блю Бухса, можна звести лише до двох слів — Fake News! Або до одного — Rigged! Чи навіть до однієї літери — Q .
Так, аби рухатися далі, наука потребує інакодумців, які ставлять незручні запитання. Проте це тільки частина правди. Не меншою мірою науці необхідні стандарти доказів, норми об’єктивності, відповідальності та професіоналізму. Однак саме цю умову якраз і ігнорують носії фортіанського «зачарованого мислення».
Оригінальне дослідження:
Джерело інформації: www.huxley.media
Коментарі
Дописати коментар