Хто знає, той перемагає.

 

ДЕФІЦИТ «ЕЙНШТЕЙНІВ»: чому ми міняємо унікальність на безпеку

«От у наш час були люди…» Ми звикли, що з віком багато хто починає бурчати й бачити минуле, де вони були здорові й молоді, у світліших тонах. Однак, на думку науковців, за цим ховається певна соціально-психологічна реальність: сучасна людина дедалі більше робить ставку на конформізм, а не на обстоювання власних ідей і думок. У результаті стає чимдалі менше людей, готових кинути виклик груповому мисленню. Відповідно, менше великих лідерів та бунтарів, геніїв науки й культури — тих, хто готовий ризикнути суспільним схваленням і репутацією, щоб довести правоту свого відкриття.

 

«ІНДИВІДУАЛІСТИ» ТА «ПРОТИБОРЦІ»

 

Ще торік науковці з американського Університету Джорджії опублікували в журналі Personality and Social Psychology Bulletin наукову статтю про мотивацію видатних людей: вчених, письменників, політиків, бізнесменів, першовідкривачів тощо. За всіх відмінностей бунтарів і геніїв їх об’єднує одна спільна риса — вони відмовляються «бути як усі».

Науковці виявили серед них два типажі. «Індивідуалісти» — ті, хто обстоює власне бачення світу, незалежне від оточуючих. І «протиборці», які не стільки утверджують власну думку, скільки демонструють неспроможність загальноприйнятої. До перших належать талановиті управлінці та підприємці, лідери компаній і команд. До других — люди творчих професій.

Дослідження показало, що люди схильні підтримувати перших, вважаючи їх загалом компетентними й адекватними. А ось від художників, акторів і музикантів громадська думка не чекає нічого хорошого. Їхні дії зазвичай є соціально несхвалюваними, оскільки їх вважають схильними до порушення загальноприйнятих норм. Загалом же ступінь позитивної або негативної оцінки прагнення людини «виділитися з натовпу» залежить від культурного контексту.

Наприклад, в американській культурі до «вискочок» ставляться більш лояльно. Мається на увазі, що «дивацтва» генія — це зворотний бік інноваційного мислення, яке рухає суспільство вперед. Проте більшість культур світу все ж досить консервативні. Можливо, саме тому там спостерігається брак таких «індивідуалістів» і «протиборців», як  Джобс, Ейнштейн, Ніцше та Сальвадор Далі.

 

КОНФОРМІЗМ І НОНКОНФОРМІЗМ: РОДОМ ІЗ ДИТИНСТВА

 

На індивідуальному рівні схильність до конформізму чи нонконформізму формується вже у ранньому дитинстві. Вибір подальшої «життєвої позиції» по відношенню до групи і суспільної норми відбувається приблизно у 3 роки. Саме в цьому віці дитина, соціалізуючись і прагнучи стати членом групи, виявляє схильність погоджуватися з однолітками. Але бажання слідувати авторитету колективу або лідера може в цей період так і не стати в неї базовою поведінковою мотивацією.

Вчені з Університету Дьюка встановили це дуже просто. У журналі PLOS One вони розповіли про те, як організували чаювання для 104 трирічних дітей, де кожне маля отримало особливий значок. Синя наклейка робила його частиною команди, відкриваючи доступ до застілля з різноманітними сортами чаю та смаколиками.

Спершу діти робили свій вибір, потім звіряли його з вибором інших. Більшість поверталася до своїх початкових уподобань, хоча часто й інтерпретуючи їх як групову норму. Однак 23% дітей повністю відмовлялися від свого початкового вибору й орієнтувалися виключно на думку інших.

Імовірність такої поведінки підвищувалася, якщо дітям представляли цю думку як групову. Причому прагнення до групового вибору виявилося навіть сильнішим за думку авторитетних дорослих, які проводили цей експеримент.

Тобто приблизно з 3 років неписані правила групи та загальноприйнятий спосіб дій починають конкурувати з авторитетом дорослих членів родини. Але для одних вони можуть ставати більш значущими, для інших — менш. У підсумку кожен із нас знаходить свій баланс між потребою в самовираженні та потребою в приналежності до групи.

СТРАХ ПЕРЕД ВЛАСНОЮ ДУМКОЮ

 

Здорове відчуття власної унікальності необхідне людині так само, як і здорові соціальні зв’язки. Однак єдність і боротьба цих протилежностей мінливі. Їхнє співвідношення може змінюватися як на індивідуальному, так і на груповому рівні. Як із плином часу змінюється бажання людей відрізнятися від інших, у рамках проєкту Gosling-Potter Internet Personality Project вирішили вивчити фахівці з Університету штату Мічиган.

Дослідження стартувало у 2000-му й завершилося у 2020 році. Отримані дані американські психологи опрацьовували кілька років і зовсім нещодавно оприлюднили їх нарешті в Collabra: Psychology — журналі видавництва Каліфорнійського університету.

Згідно з дослідженням, за останні 20 років бажання відрізнятися від інших у людей по всьому світу неухильно знижується. Науковці встановили це, пропустивши протягом двох десятиліть 1,3 мільйона інтернет-користувачів через онлайн-тести, які виявляли індивідуальні особливості особистості. Опитувальники були спеціально розроблені таким чином, щоб оцінити потреби респондентів в унікальності за трьома параметрами: ступенем занепокоєності людини реакцією інших, рішучістю не слідувати правилам та готовністю публічно обстоювати свою думку.

Тест містив 32 тези, з якими випробовуваним було запропоновано погоджуватися або не погоджуватися, оцінюючи кожну за 5-бальною шкалою. Зіставивши результати опитувань за роками, психологи визначили, що за 20 років найсильніше знизилася готовність публічно обстоювати свої переконання. Вона зменшилася на 6,52%. А ось реакція оточуючих на їхні дії, навпаки, стала турбувати набагато більше — незацікавленість оцінкою інших упала загалом на 4,52%.

Науковці вважають, що для невеликого за історичними мірками часового проміжку у 20 років це досить різка психологічна трансформація. І при цьому не надто позитивна.

Виходить, що з якихось причин члени суспільства з кожним роком починають дедалі більше боятися самого цього суспільства. Вони намагаються якнайменше привертати до себе увагу, побоюються виділятися, вважаючи, що проявляти унікальність небезпечно.

 

ВИКЛИК ГРУПОВОМУ МИСЛЕННЮ — В ІНТЕРЕСАХ ГРУПИ!

 

Психологи припускають, що таким чином люди намагаються позбутися дедалі більшої загрози неприйняття з боку суспільства. Страх перед можливим остракізмом робить людину психологічно вкрай вразливою, безвольною, невпевненою в собі. Науковці попереджають про негативні наслідки цієї тенденції для всього суспільства, прогрес якого залежить від волі та мотивації його членів.

Один з авторів дослідження, доцент кафедри психології Вільям Чопік, формулює проблему так: «Дуже важливо, щоб знаходилися ті, хто готовий іти проти течії, говорити деколи непопулярні речі, кидати виклик груповому мисленню, закликати до пошуку компромісів із тими, хто думає інакше. Тими, хто не намагався б замовчувати існування різних думок і людей через острах виділитися. Намагання приховати, які ми насправді, й прагнення влитися в колектив може, хай як дивно, призвести до почуття провини, тривожності та навіть посилити неприязнь у суспільстві».

Команда психологів планує подальше дослідження чинників, що послаблюють потребу сучасних людей відрізнятися від інших. Зокрема, вивчити вплив спілкування в онлайн- та офлайн-просторі на рівень соціальної тривожності.

Не менш цікавим є й пошук відповіді на запитання: чому у світі, де останні 30 років домінували ліберально-демократичні цінності, заклики до толерантності та інклюзивності, виник найсильніший психологічний тиск суспільства на особистість?

 

Оригінальне дослідження:

• Changes in Need for Uniqueness From 2000 Until 2020
• Джерело інформації www.huxley.media