Хто знає - той перемагає.

 

ЧОМУ МИ ВМИРАЄМО: нова наука про старіння та пошуки безсмертя


«Чому ми вмираємо: нова наука про старіння та пошуки безсмертя» — так називається книжка нобелівського лауреата з хімії Венки Рамакрішнана. Премію було вручено вченому за відкриття структури рибосом ще 2009 року. Багато років він очолював лабораторію молекулярної біології в Кембриджі та Королівське товариство в Лондоні, а також намагався розгадати таємницю старіння і смерті.

У новому проривному дослідженні Рамакрішнан доходить неочевидних висновків. Насамперед він пропонує поставитися до старіння не як до аномалії, а як до частини життя. Спробуймо розібратися в його ідеях разом з авторами журналу Nature, які присвятили новій книзі науковця велику аналітичну статтю.

 

МИ ВПЕРЛИСЯ У ВІКОВУ СТЕЛЮ

 

Ми народжуємося, зростаємо, дорослішаємо і розмножуємося. З кожним роком ми дедалі більше страждаємо від хронічних захворювань. Зрештою ми слабшаємо та вмираємо. Такими є факти життя. Хоч би як ми хотіли, навряд чи вони стануть іншими. Але, можливо, одного разу для нас усе зміниться.

Прогрес у дослідженні старіння говорить про те, що смерть можна відстрочити. Деякі вважають, навіть на сотні років. Наші фантазії про вічне життя підживлює винахід новітніх антивікових препаратів, як-от сенолітики. Рамакрішнан намагається тверезо оцінити ці надії та відокремити факти від вигадки.

За останні 100 років середня тривалість життя людини збільшилася більше ніж удвічі. Це стало можливим завдяки поліпшенню умов життя, а також інноваціям в охороні здоров’я, зокрема антибіотикам і вакцинам. Проте максимальна тривалість життя досягла своєї стелі — 120 років. І, рухаючись до цієї точки, більшість людей неминуче вступають у період, коли їх починають переслідувати проблеми старіння.

 

ЗЛАМАНИЙ ЧАС

 

Як уникнути старіння і смерті? Тисячоліттями ця проблема була предметом спекуляцій, вірувань і міфів. Пошук «еліксиру молодості» супроводжував людину протягом усієї її історії. Сучасна наука також долучилася до цих пошуків.

Старіння — це те, що відбувається апріорі з будь-якими живими організмами, що прожили довше певного часу. І до цього часу вони зазвичай встигають передати свої гени наступному поколінню. А далі селективний тиск уже не стоїть на заваді процесам погіршення й розпаду.

У старіння безліч біологічних ознак: ДНК накопичує ушкодження, кінці хромосом стають коротшими, білки злипаються, органели перестають нормально функціонувати, кількість стовбурових клітин скорочується, з’являються хронічні запалення… Усе це сигналізує про зростання кількості хімічних ушкоджень молекул.

Ці негаразди впливають буквально на всі клітинні системи. Зокрема, й на процеси підтримки, ревіталізації та оновлення, які зазвичай протидіють погіршенню. Тобто ми спостерігаємо свого роду «порочне коло», що запускає клітинне старіння, яке неминуче призводить до загибелі організму.

 

ЗРОЗУМІТИ, ЩО ПІШЛО НЕ ТАК

 

Рамакрішнан пояснює фундаментальні процеси старіння зрозумілою навіть непідготовленій аудиторії мовою. Він вважає, що головне завдання дослідників — встановити зв’язок між «усім, що пішло не так».

Чи спричинене старіння якимось одним чи одразу кількома чинниками? Які з них є домінуючими? У науковій спільноті немає на ці питання єдиної відповіді. Однак більшість учених визнає вагомі докази того, що кінцевою причиною є накопичення пошкоджень ДНК. А пошкоджувати її може будь-що: радикали кисню, ультрафіолетове та рентгенівське випромінювання, цигарковий дим, хіміотерапевтичні препарати, алкоголь, багато природних метаболітів і навіть вода.

Визнання цього факту має вирішальне значення для отримання надійних біологічних маркерів старіння в тканинах або крові. Сьогодні ці маркери можуть бути визначені завдяки геніальному науковому відкриттю — ідентифікації епігенетичного годинника в нашому геномі.

Ба більше, ці знання дають змогу визначити цілі, орієнтуючись на які ми зможемо втручатися у процес старіння.

ГОЛОВНИЙ СЕКРЕТ ТРИВАЛОГО ЖИТТЯ

 

Повідомлення про досягнення науки в царині антивікових втручань привертають увагу широкої громадськості та викликають підвищений інтерес у комерційних структур. Зокрема, йдеться про сенолітики — сполуки, які усувають клітини, що старіють. Але з сенолітиками є одна проблема: навіть самі науковці не завжди можуть визначити, чи є результати досліджень надійними? Чи можна інтерпретувати їх як багатообіцяючі або тільки як попередні?

У зв’язку з цим Рамакрішнан рекомендує не робити передчасних висновків. Щоб скласти адекватне уявлення про технології боротьби зі старінням і смертю, потрібно робити те, на що наважуються одиниці. А саме: критично сприймати будь-яку літературу й консультуватися тільки з надійними фахівцями. Але найголовніше — використовувати раціональне, незалежне мислення та здоровий глузд.

За такого підходу стає очевидним, що досить складно додати до скарбнички порад, які допомагають боротися зі старінням, щось нове. Скажімо, давно відомо, що обмеження в харчуванні уповільнює старіння і значно збільшує тривалість життя. Але на жаль, ця практика не є популярною у більшості сучасних людей. Вихід є — це пошук ліків, що імітують ефект голодування.

 

СІНОЛІТИКИ ПОКИ ЩО НЕ ВСЕСИЛЬНІ

 

Інгібування метаболічного ферменту mTOR здатне збільшити тривалість життя. Проте воно, мабуть, має обмежений ефект. Багатообіцяючою альтернативою можуть стати агоністи рецептора GLP-1, які, знижуючи апетит і масу тіла, допомагають лікувати від діабету й ожиріння. Але увага Рамакрішнана зосереджена переважно на сенолітиках, використання яких породжує у людей завищені очікування.

У застосуванні до мишей ці препарати дійсно мають купу переваг. Та з людьми справа значно складніша, оскільки клітинне старіння набуває занадто багато форм. Є питання й до самої стратегії, яка полягає в частковому омолодженні старих мишей: їм вводять препарати, отримані з крові молодих донорів.

Проте Рамакрішнан оцінює результати досліджень з перепрограмування дорослих клітин мишей на стовбуроподібні клітини як вельми перспективні. Судячи з усього, саме такі методи можуть бути застосовані до людей у віддаленому майбутньому, коли будуть вирішені питання безпеки.

 

«ЕЛЕКСИР МОЛОДОСТІ» НЕ ЗАМІНИТЬ ЗСЖ

 

Рамакрішнан розвінчує цілу низку міфів, які побутують у науковій і навколонауковій літературі. Він зазначає, що стратегія омолодження, заснована на заміні клітин, має суттєве обмеження: вона підходить не для всіх типів тканин.

Зокрема, такі методи не підходять для клітин мозку, оскільки більшість нейронів повинні залишатися живими і функціонувати протягом усього нашого життя. Наприклад, сьогодні існують протоколи культивування клітин «мінімозку» — так охрестили окремі кластери диференційованих нейронів. Але ці «мінімозки» жодним чином не повторюють колосальну складність своїх реальних аналогів.

Досить безглуздою вважає Рамакрішнан і ідею помістити мозок або все тіло в рідкий азот, доки досягнення науки не дадуть змогу їх воскресити. Це нагадує йому віру єгиптян у те, що їхні фараони одного разу оживуть. Нобелівський лауреат також звертає увагу на те, що навіть його колеги деколи не розрізняють ушкодження ДНК і мутації ДНК — перші спричиняють старіння, а другі — такі важкі захворювання, як рак.

Нова книга науковця допоможе інвесторам в антивікові препарати заощадити великі гроші. Венкі Рамакрішнан нагадує про безперспективність гонитви за «еліксирами вічного життя». Набагато ефективніше пропагувати здоровий спосіб життя і вдосконалювати технології подовження життя шляхом втручання в базовий механізм старіння, відомий науці здавна.

 

Оригінальне дослідження:



Коментарі

Дописати коментар

Популярні публікації