ІЛЮЗІЯ ВСЕСВІТУ: наш світ зовсім не такий, яким здається.

 

Photo by Pramod Tiwari on Unsplash

Усі ми живемо у світі, який зазвичай вважаємо об'єктивно існуючим. Але що як це не так? Ідея ілюзорності світобудови хвилювала кращі уми людства від сивої давнини. Сучасним вченим вона також не дає покою. Незважаючи на те, що подібні ідеї в науковому світі поки що залишаються маргінальними, квантові експерименти свідчать про те, що якесь раціональне зерно в гіпотезах про симуляцію все ж є…

 

ВІД ВІД ПЛАТОНІВСЬКОЇ ПЕЧЕРИ ДО КВАНТОВОГО ВСЕСВІТУ

 

Н

щодавні  експерименти з квантовими комп'ютерами та трьома парами заплутаних фотонів показали, що, по суті, кожен із нас живе у власній Всесвіті. У квантовому світі вимірювання процесу з позиції шкірного зі спостерігачів дає абсолютно різні результати. При цьому всі альтернативні факти виявляються вірними. Але ж ми звикли вважати, що реальність навколо нас об'єктивно існує, а не є «щось», що підлаштовує факти під шкірного з нас.

Єдиної думки серед науковців із цього приводу немає, багато хто вважає подібні ідеї популістськими фантазіями. Однак сумніви щодо об'єктивної природи реальності з'явилися тисячоліття тому. Про це задумувалися ще Парменід та Платон. Останній уявляв видимий нам світ як тіні справжньої реальності, що ковзають стінами пещери. Намагаючись посягнути світ за цими тінями, ти приречений перебувати в ілюзії.

Слідом за ними Декарт висував таку гіпотезу: а що, як світом правити злий, але всесильний геній, який грає з нашим розумом, навмисне вводячи його в обман? В епоху штучного інтелекту, технологій дипфейку та таргетування ми легко можемо собі уявити світ, улаштований як обчислювальна система. Можливо, і сучасні технології саме існують саме тому, що копіюють ті, як усе улаштовано для нас у Всесвіті?

 

СВІТ — ЦЕ ПРОГРАМА, НАПИСАНА «ЗЛИМ ГЕНІЄМ»?

 

У 60-ті роки минулого століття на світ як на обчислювальну систему дивувався німецький учений Конрад Цузе, творець першого у світі працюючого комп'ютера. У 80-ті американський фізик Едвард Фредкін думав, що його можна описати як результат обчислень. У ті ж роки фізик-теоретик Джон Вілер, автор терміна «чорна діра», запропонував теорію «Все з біта», згідно з якою інформація є первичною по відношенню до енергії та матерії. Тому час, матерія та простір — це свого роду інформаційні носії, а спостережувана нами реальність існує у вигляді динамічних інформаційних станів.

Маючи багатовікову традицію, ідея про те, що світ є віртуозно налагодженою ілюзією, дожила до наших днів. Наприклад, її прихильником є ​​австралієць Девід Джон Чалмерс, який працює у галузі філософії свідомості. Він вважає, що наші почуття обманюють. Але хто і навіщо це робить? За всім цим повинні стоять цілеспрямовані обчислення — якогось штучного чи природного надрозуму. Той самий питання — про штучне походження обчислювальної природи Всесвіту — піднімається і в гіпотезі симуляції професора Оксфордського університету Ніка Бострома.

Великою мірою, йдеться про еволюцію декартівського образу «злого генія» в уявлення про високорозвинену цивілізацію, яка приховує від нас реальність за комп'ютерними симуляціями. Їх кількість надзвичайно велика, звідси і множинність «правд» у різних спостерігачів у квантових експериментах. Те, що ми приймаємо за об'єктивну реальність, є лише однією з безлічі віртуальних імітацій, що виникли після Великого вибуху. У цьому, зокрема, нас намагається переконати у своїй книжці Програмуючи Всесвіт американський квантовий механік, професор Массачусетського технологічного інституту Сет Ллойд.

НА ПОРОЗІ «ІНФОРМАЦІЙНОГО АПОКАЛІПСИСУ»

 

Починаючи з 2019 року британський учений Мелвін Вопсон, який працює на кафедрі фізики Портсмутського університету, у цілій низці статей доводитиме, що всі ми є персонажами просунутого віртуального світу. Всесвіт функціонує як обчислювальна система, процеси в якій, оперуючи гігантськими обсягами даних, спрямовані на стиснення, оптимізацію та структурування інформації. Інформація, за Вопсоном, це фізична величина. Вона має масу, енергію — так само, як фотоні, протоні та електроні. А отже, є закони природи, яким вона підпорядковується і які ми здатні зрозуміти і описати.

Вопсон не просто припустив це, а вирахувавши енергію і масу «біта». І вона виявилася майже в мільйон разів меншою за масу електрона. При цьому на Землі вона швидко накопичується, чому сприяє вибухове зростання інформаційних технологій. Якщо так піде далі, то, на думку Вопсона, нас чекає інформаційна катастрофа — одного разу кількість цифрових бітів перевищить масу планети. Ідея не просто оригінальна, а й революційна!

Однак прийняти її в науковій спільноті не так легко. Адже, якщо у «біта» є маса, то вона має впливати якимось чином на гравітаційні процеси у Всесвіті. На жаль, цей вплив наука аж ніяк не реєструє. Наоборот, вона констатує, що інформація поводиться в чорних дірах таким чином, що не передбачає наявності у неї маси. Ці дані, опубліковані в наукових журналах у 2020 році, стали для нас із вами гарною новиною — інформаційний апокаліпсис скасовано!

 

ІНФОРМАЦІЯ КЕРУЄ СВІТОМ

 

Тим часом Вопсон так легко не здався, заявивши, що гравітація є лише побічним ефектом інформаційної ентропії, продуктом стиснення даних. На жаль, і ці заяви не витримали послідовної наукової критики. На сьогоднішній день зрозуміло лише одне: якщо Всесвіт кимось «обчислень» і «вигадань», то тільки в межах метафор, породжених людським розумом, — Платона, Декарта, Бострома, Вопсона та інших. Стурбувати лише та завзятість, з якою подібні ідеї щоразу народжуються в науці і культурі різних країн та епох.

Була година, коли квантова теорія і теорія відносності теж вважалися чимось із області фантастики. Тому не виключено, що з часом горизонти науки розширюватимуться і гіпотеза симуляції перестане бути маргінальною. Втім, вже зараз у засудженні подібних ідей є практичний сенс. Власна свідомість людини, як і раніше, залишається головною загадкою для людини. Чи не в цьому криється причина уявлень про те, що хтось грає з нашим розумом?

Дискусії навколо ілюзорної Всесвіту та природи реальності — це перш за все суперечка людини про саму себе — про її інтелектуальні можливості та межі. Крім того, не забуваймо про те, що в квантових експериментах реальність виникає з акту нашого обізнаного вибору. Логічно припустити, що за цим ховається якийсь фундаментальний закон буття, пов'язаний із інформаційною природою світобудови. Мабуть, людству ще належить його відкрити.

 

Оригінальні дослідження:


Коментарі

Дописати коментар

Популярні публікації