THE POWER OF BUSINESS: як індустрія та ІТ бачать економічний прорив України.
Що потрібно змінити в Україні, щоб вона, нарешті, перейшла з категорії економічних аутсайдерів до кола лідерів? Саме це питання стало провідною темою заключної панелі Київського міжнародного економічного форуму 2025. У відкритій та прямій дискусії президент «Біофарми» Константин Єфименко та український серійний підприємець, засновник групи компаній FRACTAL та автор книги «Для менеджерів» економіки та які драйвери можуть вивести Україну на зовсім іншу траєкторію зростання.
Пропонуємо ключові думки цієї розмови.
КОСТЯНТИН ЄФІМЕНКО, президент фармацевтичної компанії «Біофарма»
ОНЛАЙН ВБИВАЄ ОСВІТУ
Я
Скажімо, відверто про її проблеми. Перша — вже 6 років українська школа існує в онлайні. Спершу був ковід, потім війна. Внаслідок онлайн-навчання, в яке легко входити, але з якого дуже важко виходити, ми повністю втратили школу. Ми сьогодні отримуємо дітей із абсолютно нульовими знаннями. Проблема друга — ми платимо вчителю 8000 гривень, за які забираємо 23% податку, залишаючи йому 6200 гривень.
Навіть із різними доплатами це принизливо мало. Хоча лише за те, що він вийшов із дому у напрямку школи, ми вже повинні всі йому вклонитися. А якщо він до школи дійшов — поставити йому пам'ятник просто на шкільному подвір'ї. Проблема третя — треба прибрати зі шкільної програми всі ці безглузді «уроки счастья», збільшити вдвічі математику, повернути до школи повноцінні уроки хімії та біології.
БІОЛОГА НЕ ВИХОВАТИ НА ТРОЛЕЙБУСНІЙ ЗУПИНЦІ
Якщо перейти від середньої школи до вищої, ми побачимо там майже ті самі проблеми, починаючи з онлайну. Студенти мають ходити до інституту ногами! Я завітав майже до всіх київських вишів, де викладають хімію та біологію, — всі їхні лабораторії застаріли ще 34 роки тому! Все, що там є, треба згорнути та викинути. База всіх університетів укупі гірша, ніж одна лабораторія компанії «Біофарма», в яку ми інвестували лише 25 млн доларів. Ви тільки замисліться на цьому: периферійна компанія з Білої Церкви має кращу базу, ніж усі університети, враховуючи національні!
Державі потрібно терміново знайти 50 млн. доларів і потратити їх на університетські лабораторії! Люди — це сьогодні найболючіша проблема бізнесу. Тому «Метінвесту» треба, щоб до роботи повернулося 120 тисяч людей. «Біофарма» не потребує стільки людського ресурсу: у нас сьогодні при обороті понад 200 млн. доларів працює 240 осіб. Але нам бракує людей певного рівня, виховати їх на тролейбусній зупинці не вийде. Математика ви ще хоча б якось можете навчити, придбавши йому дошку, папір та ручку. А від хіміка та біолога цього мало.
Вони потребують хроматографів, цитометрів, реагентів тощо. Необхідно все це обладнання підключити до енергомережі та навчити, як з ним працювати. Інакше ніякої науки бути не може! Ніколи не буде Нобелівських премій, не буде публікацій у Nature та інших наукових виданнях. І не буде жодних компаній, які б могли створювати вчорашні студенти.
ВАЖЛИВІШИЙ ЗА ОСВІТУ ТІЛЬКИ ФРОНТ
Я капіталіст, і мене особисто не влаштовує, коли в країні є лише один «Метінвест» та одна «Біофарма». Я хочу, щоб світ навколо виглядав інакше. Пам'ятаєте, у чому різниця між радянським ладом та капіталістичним? У першому робили все, щоб не було багатих, а другий намагається зробити так, щоб не було бідних. Тому ми дали свій відповідь на цей запит і створили дві біологічні школи, де зараз 60 дітей займаються біологією 4 години на тиждень, математикою — 3, хімією — 3.
Коли я відпрацюю цю модель, я вам такі школи вибудую у кожному обласному центрі. А ще ми створили свою власну кафедру в Інституті високих технологій при Університеті імені Шевченка, де зараз навчаються 15 дітей. Я сам підбираю викладачів і сам плачу їм гроші. На все це витрачається понад мільйон доларів на рік. Зараз витрачаємо 450 тисяч доларів на видання всесвітньо відомого підручника Campbell Biology – багато ілюстрованого, у якому 2500 сторінок!
Чому підручник не вітчизняний? Бо люди, котрі ніколи в житті не побачили хроматографа, не мають права писати книжки з біології. Отже, щодо якісного освіти у компанії «Біофарма» є все потрібне. Але якщо йдеться про країну, до якої повинні повернутися молоді люди та діти, а потім тут залишитися, треба негайно починати займатися українською освітою. Найважливішим за цей визов сьогодні є, мабуть, тільки фронт.
СТОЛИЦЯ УКРАЇНСЬКОГО БІОТЕХУ
Звідки брати сили? Я родом із Білої Церкви, де є радонові води, тому у кожного мешканця ніби маленький атомний реактор усередині. Але, якщо серйозно, я дуже люблю те, що роблю. Нещодавно прочитавши книжку Марка Аврелія «Наодинці з собою», де він дав дуже чітку пораду, яку можна застосувати до нашого сьогодення. Ви знаєте, ми не обов'язково маємо думати про минуле. Воно нам уже не належить, туди ми ніколи не повернемося, хіба що в мемуарах.
Нам не потрібно вигадувати зараз майбутнє. Ми ж не знаємо, яким воно буде. Коли закінчиться війна? За місяць? За рік? У нас є лише сьогоднішній день. І саме сьогодні ми маємо йти до своєї мети. Нам треба йти до неї саме тут, в Україні, бо незрозуміло, чи потрібні наші таланти десь у Європі чи в іншому місці. Моє завдання – зробити Білу Церкву столицею українського біотеху. Ми ще здивуємо світ тими структурами, які ми тут збудуємо.
АРТЕМ БОРОДАТЮК, український серійний підприємець, засновник групи ІТ-компаній FRACTAL
БЕРІТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЮ ЖИТТЯ
Що треба зробити в країні для того, щоб тут було все круто з економікою? Щоб можна було вести бізнес спокійно, планово та успішно? Замислившись над цим, я накидав 10 пунктів, але потім вирішив поговорити трохи про інше. І ще одна важлива річ: ми маємо прийняти те, на що ми не можемо впливати, і маємо діяти там, де є можливість щось змінити.
Я думаю, що кожен український підприємець повинен донести це до кожного українця, використовуючи для цього всі свої можливості. Людина має брати на собі повну відповідальність за свою життя. Наприклад, тобі не влаштовує заробітна плата? У моєї компанії все дуже просто: працюй краще, зарплатня буде більшою. Якщо не світитиме лампочка у під'їзді, це не тому, що поганого президента вибрали. Тобі треба просто самому купити нову лампочку та вкрутити її. Якщо такий світогляд буде домінувати в суспільстві, мені як підприємцю буде простіше працювати.
УНІВЕРСИТЕТИ ПОВІНІ БІГАТИ ЗА БІЗНЕЗМІНами
У нас зараз 25 компаній, де працюють близько 1600 людей. 90% із них — українці, з яких 80% зараз перебувають в Україні. Проте 83% доходу цьогоріч надходити не з нашої країни. Тобто ми свідомо наймаємо українців, адже їхній світогляд мені не байдужий. Перше, що я кажу кожному працівникові: «Ви маєте бути людиною, якій передусім потрібна ваша життя». Інше, що я говорю: «Щоб брати повну відповідальність за свою життя і досягати цілей, ви повинні навчитися працювати».
Ми надаємо таку можливість і навчаємо щомісяця до 80 людей онлайн, які потім, за бажанням, отримують у нас роботу з вірогідністю 95%. Я не розумію, чому, наприклад, наші університети не роблять такий самий «перформанс»? Розумно було б, аби держава їм платила не за те, що вони навчають, а за те, що людину після навчання буде трудоулаштовано. Якщо люди взяли на роботу, це означає, що університет дав їй класну освіту. Потрібно, щоб університети бігали за бізнесменами і питали: «Що нам таке зробити, щоб ви брали саме наших студентів на роботу?» Тоді їм не треба буде йти до мого онлайн-університету цифрових знань Choice31 і продовжувати навчання, щоб потім працювати.
ХТО РОЗПОВІСТИ ДІТЯМ, ЩО ТАКЕ НАДІЙНА РОБОТА?
Ми можемо робити насправді класні реформи, щоб у українській школі кожен мав официальний доступ до шкільного предмета, який потрібний саме йому. Я, наприклад, коли навчався, дуже хотів, щоб у нашому класі був урок з підприємництва та фінансової грамотності. Не розумію, чому такого предмета у школах досі немає? На жаль, тільки коли я почав випадково займатися бізнесом, дізнався, що маю здібності підприємця. Але зрозуміло, що такі уроки мають робити самі підприємці: ті, хто справді знається на предметі.
Дещо ми робимо в цьому напрямі. Ми вже подали до Міністерства освіти і науки проект уроку, який, умовно кажучи, матиме назву «Стартап від нуля до миллиона». Мова буде йти про те, як шукати ідеї, про продакшн, маркетинг та інші речі. Але там не буде про фінансову грамотність у повному обсязі. Також наша команда працює над тим, щоб у школах з'явився ще один урок — «Як працювати». Коли дитина навчається у школі, з нею взагалі ніхто не говорить серйозно про те, що їй колись доведеться працювати. Дітям треба пояснити, що робота – це не завжди легко. Це не те саме, що знімати рілси для TikTok чи Instagram. Іноді можуть бути якісь провали, але цього не треба боятися.
КРАЇНА МАЄ ПОЛУЧИТИ ШАНС СТАТИ ВЕЛИКОЮ
У «Фракталі» ми багато займаємось тим, що можна назвати бізнес-психологією. Ми пояснюємо: коли чогось не знаєш — навчися! Не чекай, поки тобі навчати, сам навчайся! Ну і, нарешті, ми створили ще й урок про штучний інтелект… Все це чудово, але я хочу зізнатися, що мені все це як підприємцю не дуже потрібне. Однак я хочу жити у країні, яка має шанс стати великою державою. Це не означає, що вона ним скористається, але такий шанс має бути. І дуже швидка українська цифровізація створює для цього всі умови. Нам треба докорінно змінити систему освіти, зробити її бізнесорієнтованою. Загалом, віддайте освіту бізнесу і потім мінімально це регулюйте.
Адже життям доведено: немає регуляції — все супер, з'являється багато регуляції, у бізнесі та економіці починаються складнощі. Подивитись на дуже зарегульовану Європу — з цими регуляціями вона, на жаль, перетворилася на музей. Там добре подорожувати, відпочивати, але щось нове створювати там дуже складно. Ми не маємо бути таким музеєм, тому маємо увімкнути дерегуляцію на повну! Ще раз підсумую: щоби змінити ментальність українців, кожен підприємець має говорити: беріть на собі відповідальність і працюйте, тоді у вас все вийде! Я не бачив жодної людини, яка б, дисципліновано працюючи та навчаючись на помилках, не досягла своєї мети.
ЧОМУ ДЕРЖСЛУЖБА — ЦЕ АНТИБІЗНЕС
Наше завдання побудувати фабрику бізнесів. Місія нашої групи компаній – позитивно впливати на економіку. Тому ми також продовжуємо допомагати державі з рекрутингом. У нас є NetPick Talent — це рекрутинг-агенція, яка працює із внутрішніми та із зовнішніми клієнтами. Наприклад, нам потрібно закрити шість вакансій рівня замміністрів. Але тут є певні складнощі. Коли до управління державою приходить людина з бізнесу, вона отримує не новий бізнес, а такий собі антибізнес у всіх сенсах цього слова. Якщо ти чесна людина, а ми шукаємо саме таких, багато грошей тут не заробиш. Для бізнесмена це майже самогубство.
Тому я закликаю поважати людей, які ухвалили рішення йти на державну службу. Один із тих, кого ми знайшли, — це заступник міністра економіки Олександр Циборт, який зараз відповідає за цифровізацію. Раніше він розвивав свій бізнес у сфері e-commerce, а тепер у новій для себе ролі хоче побудувати в державі інфраструктуру для бізнесу. Зараз він підбирає собі команду. А це не так легко, беручи до уваги не дуже великий розмір зарплат. Крім того, людина рівня заступника міністра — це PEP.
Тобто у неї, а також у її дітей та онуків буде довічний статус політично значущої особи. Тому на передфінальній співбесіді з кандидатами я відмовляю їх йти до держслужби. А тих, хто все ж таки не злякався, я прошу гарантувати, що вони 2 роки пропрацюють. Бо насправді менше ніж за 2 роки ти, на мій погляд, нічого не можеш зробити.
РОБОТА НА ДЕРЖАВУ ДЕНЬГИ НЕ МОТИВУЄТЬСЯ
Бути реформатором завжди важко, бо це дуже невдячна справа. У Макса Нефьодова, з яким ми співпрацюємо, є кримінальне провадження. Ми всі знаємо історію Пивоварова. Тому шукати держслужбовців дуже складно. У середньому, щоб найняти 1 чоловіка, ми перебираємо десь 2 000 кандидатів, тому за рік ми закрили лише 4 вакансії. Хоча у свій бізнес ми кожного місяця заводимо приблизно 80 нових співробітників. Ті, хто йде працювати на державу, — ідейні люди, які вже заробили гроші. Олександр Циборт саме такий. Таким є айтішний підприємець, якого ми запросили зараз відповідати за реформу Міносвіти.
Дійсно, ми робимо ставку на діджиталізацію, бо вона може докорінно змінити державну систему. Але на цьому шляху трапляються дивні речі. Візьміть, наприклад, проект «Пульс», що складається з трьох елементів: дашборду, інформаційного вікна та особистого кабінету. Він дозволяє підприємцям пожалкуватися на державний орган і навіть на конкретного працівника органу влади, який перешкоджає роботі бізнесу. Але ще є портал «СтопТиск», на якому бізнес може оскаржити дії правоохоронців. Тобто в державі немає єдиного підходу, кожен робить щось своє. Навіщо, наприклад, робити нову систему скарг на Генпрокуратуру, коли вже є «Пульс», що впроваджено всюди? Я навіть написав статтю на Укрправді, де нарахував цілих 9 органів, куди можна поскаржитися бізнесменові.
МЕНІ ЦІКАВО ГРАТИ У ЦЮ ГРУ!
Втім, треба зазначити, що керівництво держави все ж таки намагається до нас прислуховуватися, хоча зараз воно обмежене в ресурсах. Але, знову ж таки, є Рада з питань підприємництва. Спершу там було 7 людей, зараз 70, а в наступному році може буде 700. Там можна й треба працювати: хочеш щось змінити — просто бери та витрачай свій власний час, свій власний ресурс. Мене драйвуватиме велика ідея. Пам'ятаю, як десь на сьомий рік існування «Фракталу» мені раптом стало нецікаво працювати. Є така фраза: «Нічого не псує ціль так, як влучання». Як я з цього вийшов? Дуже просто: мені цікаво грати в таку гру, де я впливаю на економіку України позитивним чином, і вона стає більшою, ніж економіка будь-якої європейської держави.
Підготовлено у партнерстві з КМЕФ . Huxley — інформаційний партнер Київського міжнародного економічного форуму
Джерело інформації: www.huxley.media
Автор: Владислав Міхеєв
Коментарі
Дописати коментар