ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ — УОСОБЛЕННЯ КРАСИ ТА ЯКОСТІ.
Коли розповідаєш про найчудовіші місця у Чернівцях, ті, від яких перехоплює подих, безумовно, насамперед згадуєш Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. Він є одним із найстаріших і найкрасивіших університетів України, до того ж він єдиний у країні, внесений до списку об'єктів Всесвітнього наслідку ЮНЕСКО (з червня 2011-го). У 1860–1870-ті роки честь називатися університетським містом виборювали кілька міст Австро-Угорщини: Зальцбург, Трієст, Брно, Любляна та Оломоуц, але здобув, як то кажуть, найсильніший — наші Чернівці, тодішня неофіційна столиця Європи.
ПРОПОЗИЦІЯ ПРОФЕСОРА ТОМАЩУКА
У
родженець Буковини, депутат Буковинського крайового сейму та парламенту Австрії, доктор права, професор Костянтин Томащук на засіданні 28 листопада 1872 року висунув та обґрунтував пропозицію щодо заснування в Чернівцях університету. Такий крок, запевняв він, повинен був піднести авторитет Австрії в цьому регіоні. До думки Томащука дослухалися, і Буковинський сейм звернувся до уряду з проханням на користь держави сприяти створенню в місті університету. Це був перший крок до успіху. А 31 березня 1875 року імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф I підписав указ про заснування у Чернівцях університету з богословським греко-православним факультетом – єдиним православним факультетом в Австро-Угорській імперії. І ось, нарешті, знаменна дата: 4 жовтня 1875 року — торжество відкриття університету, який отримав назву «Чернівецький імператорський і королівський імені Франца Йосифа університет». Приурочили його до 100-річчя приєднання Буковини до Австро-Угорщини.
ПЕРШІ ФАКУЛЬТЕТИ, ПЕРШІ СТУДЕНТИ
Спершу відкрилися три факультети: теологічний, філософський та юридичний. Першим ректором став вищезгаданий професор Костянтин Томащук. Мовою викладання всіх дисциплін законом було визначено німецьку. Однак при тому богослови вивчали вірші Івана Котляревського та старослов'янську граматику, а на кафедрі східноєвропейських історій викладали історію України. Навчання тривало чотири роки, було платним, причому студенти платили й за складання та перескладання іспитів. Цікаво, що й здобуття диплома теж було послугою небезкоштовною. 1875 року українців було 41 (з 208 студентів), 1914-го з 1198 студентів — 303 українці, приблизно стільки ж румунів. Найбільше було євреїв та німців. Лише у 1899 році до Чернівецького університету отримали право вступати дівчата. Спочатку їх було лише чотири, але за 10 років, у 1909-му, — уже 75.
КРАСА ТА Й ГОДІ!
Розташувався університет біля колишньої резиденції митрополитів Буковини та Далмації, збудованої на Габсбурзькій горі. І це не просто перлина архітектури, це справді шедевр. Знавці-архітектори підтверджують, що таких досконалих архітектурних ансамблів на теренах нашої країни зовсім мало. Звичайно, це помітили в організації ЮНЕСКО. Теракотова споруда з вежами та кам'яним різьбленням зводилася майже 20 років (1864–1882). Поєднує вона різні архітектурні стилі — візантійські елементи та романську масивність, готику та мавританський ажур. Орнаментальні візерунки кольорової глазурованої черепиці дахів — це вже ближче до тенденцій національного мистецтва. Так само і внутрішнє оздоблення комплексу поєднує буковинські мотиви із помпезністю китайського шовку, венеційських зеркал та кольорового мрамору. Черновецький університет — це водночас і alma mater, і надзвичайно популярний туристичний об'єкт. Зрозуміло — такої краси не сховаєш!
ІНІЦІАТОР БУДІВНИЦТВА КОМПЛЕКСУ
Ініціатором появи величного комплексу був тогочасний єпископ Буковини Євген Гакман. Він ревно піклувався про поширення православної віри в регіоні, доклав чимало зусиль і до створення Буковинської митрополії. Завдяки його клопотанням цісар Франц Йосиф 1863 року ухвалив будівництво резиденції. А ще Гакман мав честь закласти наріжний камінь біля фундаменту каплиці Святого Іоана Нового Сучавського — першої споруди майбутнього ансамблю. Загальна вартість будівництва склала близько 2 млн. золотих флоринів. Більшу частину фінансування взявши на себе Буковинський православний фонд, до нього приєдналися австрійське уряд та інші релігійні конфесії міста. Зокрема, на благодарність за внесок юдеїв башту одного з корпусів ансамблю окрасили вінцем із зірок Давида.
АРХІТЕКТОР ЙОЗЕФ ГОЛОВКА
Реалізацією проекту займався відомий чеський архітектор, меценат і перший президент Чеської академії наук і мистецтв Йозеф Главка (автор проекту будівлі Віденської опери). Він поставив собі за мету використати для спорудження комплексу виключно місцеві матеріали. За годину проведення робіт здійснивши масштабну розвідку місцевих надр, налагодивши роботу керамічних та цегельних заводів, поставивши на широку ногу навчання місцевих майстрів каменярського ремесла. А контроль якості був таким, що вам і не снилося! На якість перевіряли кожну циглину, кидаючи її з двадцятиметрової висоти. Для забезпечення міцності цегляної кладки Главка запросив із західних регіонів Австрії тридцять найкращих мулярів, але їм заборонялося за зміну класти понад сотню цеглин. Розчин для кладки готували за старовинним рецептом — до нього додавали курячі яйця та специфічні продукти розпаду свійських тварин.
Загалом комплекс чітко спланований і лаконічний, за будовою нагадує середньовічний замок. Двір його з трьох боків замкнутий корпусами, які утворюють парадний курдонер — церемоніальний двір. Одночасно з резиденцією був спроектований унікальний дендропарк із різноманітними ботанічними дивами та декоративними елементами. Над внутрішнім оздобленням корпусів комплексу працювали відомі буковинські, австрійські та чеські митці. Чернівецький університет став одним із найкращих зразків архітектури годин Габсбургів, чи не найкращим на території Буковини.
ЩЕ КІЛЬКА ЦІКАВИНОК
Хрест на шпилі, що височіє у центрі резиденції, за легендою, вказує католикам на захід, а православним – на схід. Найвідоміші приміщення головного корпусу: «Мармурова», «Червона», «Зелена» та «Блакитна» зали. Найцікавіша зала колишньої резиденції митрополитів Буковини та Далмації — «Червона»: стіни її оздоблені китайським шовком, стелі декоровані вишуканими орнаментами, а підлога встелена паркетом із червоного бука, дуба та липи.
КІНЕЦЬ ІМПЕРІЇ ТА НАШ ЧАС
Після розпаду Австро-Угорської імперії 1918 року та приєднання Північної Буковини до Румунського королівства університет до 1940-го вважався румунським вищим навчальним закладом. 1989-го університетові присвоєно ім'я видатного буковинського письменника Юрія Федьковича. За 11 років, а саме 11 вересня 2000-го, Указом Президента України Леоніда Кучми Чернівецькому державному університету імені Юрія Федьковича було надано статусу національного. Студентами Чернівецького університету у різні години були письменники Іван Франко (1890–1891), Денис Лук'янович, мовознавці Олександр Колесса, Юліан Кобилянський (брат письменниці Ольги Кобилянської). Відвідували Чернівецький Виш Леся Українка, Микола Драгоманов та Володимир Вінниченко. Змінювалися години та політичні устрої, дробилися імперії й утворювалися нові. А Черновецький університет за всіх влад і правителів зберігає свій статус.
Автор матеріалу: Андрій Костюченко, український письменник
Джерело інформації: www.huxley.media
Коментарі
Дописати коментар