Наукові дослідження. КОУЛРОФОБІЯ: чому 53 % людей бояться клоунів.

 

 

Люся Нікішіна. Клоун, 2021 / Facebook, «Сіль-сіль»

 

У світі є безліч дивовижних фобій. Ми так улаштовані: боїмося всього, що може становити загрозу для здоров'я та життя, чи то падіння з висоти, чи укус павука. Однак існує такий тип фобій, який на перший погляд не несе пряму загрозу для людини. Одним із таких незвичайних страхів є коулрофобія, або страх клоунів.

І справді: як такий доброзичливий і веселий персонаж, покликання якого — веселити дітей та дорослих, може перетворитися на когось на ужас, що викликає паніку однією своєю появою? Вчені з Університету Південного Уельсу (Великобританія) допоможуть нам дізнатися, якими є причини виникнення страху перед клоунами, скільки людей схильні до цієї фобії і чого нам варто боятися насправді.

 

Жодний клоун смішно не виглядає. У цьому весь сенс. Люди, побачивши їх, сміються, проте лише з чистої нервозності. Клоуни потрібні виключно для однієї мети: після того як ви їх побачили і що б з вами потім не трапилося — добре чи погано, — ви будете радіти з того, як немовля. Приємно усвідомлювати, що на світі є хтось, кому зараз набагато гірше, ніж вам…

 

Террі Пратчетт

 

ЩО ТАКЕ КОУЛРОФОБІЯ

 

Коулрофобія (англ. coulrophobia) — це наукова назва боязні клоунів, що досить поширена як серед дорослих, так і серед дітей. Результати останніх досліджень показали: близько 53% людей відчувають неприязнь чи до певної міри боятися клоунів, а приблизно 5% взагалі мають панічний страх перед розмальованими веселунами.

 

ПРИЧИНИ СТРАХУ ПЕРЕД КЛОУНАМИ

 

Коли ви одягаєте клоунський костюм і гумовий ніс, ніхто гадки не має, що під ним

 

Стівен Кінг

 

Дослідники провели дуже детальне опитування 528 людей, які в тій чи іншій мірі боялися клоунів. Анкета включала перелік тверджень та питань, що стосуються ставлення людей до клоунів в різних аспектах. Наприклад, такі характеристики, як: «При погляді на клоуна я відчуваю тривогу» і «Я не можу прочитати вираз обличчя клоуна», мали відношення до їхнього зовнішнього вигляду, а твердження: «Я боюсь, що клоун зробить щось несподіване» — до непередбачуваності їхньої поведінки. За результатами проведеного опитування, вчені з Університету Південного Уельсу (Великобританія) визначили кілька причин виникнення цієї фобії у людей. Перша з них полягає в тому, що у клоунів незвичайна для нас зовнішність. Майже завжди їхнє обличчя вкрите товстим шаром гриму, на голову надітий парик, а іноді присутні різні деформації на тілі та обличчі. Через це у людей може виникнути ефект «зловісної людини», за якого люди відчувають ворожість, дивлячись на об'єкт чи образ, що діє майже як людина, але не зовсім справжня. Цей ефект найчастіше згадують, коли говорять про страх роботів, але до коулрофобії він теж має безпосереднє відношення.

 

Сергій Спектор. Digital Power, серія Portrait of Head, 2020 / Facebook, «Сіль-сіль»

 

Так само, на підсвідомому рівні, людина відчуває мерзотність і неприязнь до непропорційних рис обличчя чи хвороб, які можуть бути сховані під гримом клоуна, ще дужче вселяючи жах та невпевненість у намірах, схованих під маскою. Ще однією причиною виникнення страху перед клоунами вчені називають непередбачуваність їхньої поведінки. Ми схильні боятися всього нового, і коли від нас щось приховують, це викликає суто негативні емоції. Лякає нас і сама поведінка веселого артиста — різка зміна емоційного фону та виразу обличчя, іноді дивні жарти та незрозумілі фокуси, а крім того, нікому з нас невідомо, що зробить клоун за хвилину, і це дуже неприємно. Однією з найбільш вагомих причин, що сприяють появі у людини коулрофобії, є негативний досвід, здобутий нею при спілкуванні з клоуном у дитинстві. Після переляку чи неудалої шутки клоуна у дитини може виникнути серйозна психологічна травма, яка на всю життя запам'ятається їй, і, навіть у дорослому віці, вона не зможе позбутися неприємного відчуття під час контакту з клоунами.

КУЛЬТУРА ТА КОУЛРОФОБІЯ

 

Однак це далеко не єдині причини виникнення коулрофобії у людини. Вплив фільмів, книг, коміксів та телесеріалів на популяризацію негативного ставлення до клоунів не варто недооцінювати. Незважаючи на те, що сучасна культура демонструє клоунів як у позитивному, так і в негативному аспекті, «поганих» клоунів ми знаємо набагато краще, ніж «хороших». Такі яскраві персонажі, як Пеннівайз із книги Стівена Кінга «Воно» або Джокер із коміксів про Бетмена створили стійкий образ «клоуна-вбивці», який багатьом запам'ятався на все життя. Однак з'явився такий образ задовго до наших днів. Історія злих клоунів є доволі старою. Ще в ХІХ столітті Едгар Аллан По написав оповідання в жанрі горору «Стриб-Скок», що розповідає про карлика-клоуна, якого всі не любили й презирали у королівстві. Та він обманом зумів змусити короля і придворних переодягнутися в костюми для маскараду, а потім упіймав їх у спеціальну пастку і спалив. Ще одним прикладом культивування негативного образу «клоуна-вбивці» в мистецтві є опера «Паяци», в якій головний герой був клоуном, що вчинив страшний злочин — він убив свою дружину та її коханця. Проте набагато ближче до амплуа моторошного клоуна Жан-Батіст-Гаспар Дебюро — французький актор-мім, відомий створенням знаменитого образу П'єро. У його біографії зазначено, що одного разу, гуляючи вулицею, він тростиною пробив голову хлопчику, який дражнив його. І це геть не найстрашніший приклад злочину, прихованого за маскою веселого клоуна.

 

Олексій Федоренко. Втомлений клоун, 2022 / Facebook, «Сіль-сіль»

 

Знайомтесь: Джон Уейн Гейсі-молодший — громадський діяч та політичний активіст, котрий у вільну годину працював клоуном на дитячих святах. Насправді цей «веселун» виявився жорстким серійним вбивцею та ґвалтівником із клінічною відсутністю емпатії та садистськими нахилами. Його жертвами стали 33 молоді хлопці, деякі з яких так і не були пізнані. Недарма цього по-справжньому страшного чоловіка було названо газетами «клоуном-вбивцею», а його образ був яскраво відбитий у масовій культурі. Існує кілька фільмів, десятки згадок Гейсі у музичних творах, а Террі Салліван написав документальний роман, заснований на цій історії. Є легенда, що сам Стівен Кінг використав цього чоловіка як прототип клоуна Пеннівайза. Такі приклади показують справжню небезпеку, яка може ховатися за веселим та радісним обличчям, жартами та фокусами клоунів. Хотілося би вірити, що слова головного героя фільму «Моє ім'я Клоун» були правдиві: «Клоун, заради того, щоб розвеселити інших, ти можеш завдати болю самому собі, проте ніколи не завдаси болю іншому, аби зробити себе щасливим». А нам, можливо, варто подолати свій страх і отримати насолоду від роботи клоуна, який має повне право бути зрозумілим вірно.

Джерело інформації:  www.huxley.media